Лідер боротьби за незалежність України початку XX ст. Симон ПЕТЛЮРА поділив долю іншого лідера за незалежну Українську державу Івана МАЗЕПИ. Московський царат, потім російська імперія і комуністичний режим проклинали і опльовували останнього. Теж сталося і з Петлюрою.
Мало було спадкоємцям Петра 1 вбити Симона Петлюру, треба було його ще й посмертно дискредитувати не рахуючись з витратами, силами, ресурсами.
Причина одна: Симон Петлюра своїм життям і діяльністю є прикладом для сучасних захисників держави Україна від російського агресора. Ворог безуспішно намагається нас позбавити власної історії, власних героїв, власних ідеалів і цілей, а врешті-решт власної держави і майбутнього. Тобто нам намагаються відмовити бути господарями у рідній Україні.
1) Цитування Валерія Солдатенка щодо Української революції 1917—1921 рр., його оцінки Петлюри та інших українських лідерів того часу використовувати некоректно, адже він висловлює свою точку зору, яку відкидає українська наукова спільнота. Він на узбіччі… В Україні добре пам’ятають, як він заперечував подвиг Героїв Крут…
2) Беззаперечним є факт відносин майбутнього вбивці С. Петлюри Самуїла-Шльоми Шварцбарда з агентом спецслужби СРСР (ДПУ) Михаїлом Володіним. На сьогоднішній день ще продовжуються дискусії фахівців: чи Шварцбард був агентом радянської спецслужби, чи його ДПУ використала втемну (тобто натравила на Петлюру). Проте, це робити радянському агенту було легко: Шварцбард служив у червоного командира Григорія Котовського, який відомий розстрілом полонених армії Української Народної Республіки. Без «допомоги» ДПУ цього вбивства просто не було б. Органи влади СРСР організували всі умови для збору тенденційних, просто брехливих матеріалів для захисту Шварцбарда на суді у Парижі. Виправдання вбивці збагатило його адвоката Анрі Торреса на 1 мільйон франків. Висновок дослідників на основі чекістських документів: радянські спецслужби намагалися з усіх сил провокувати і тримати високий градус ворожнечі між українцями і євреями. «Поділяй і володарюй!» – відома імперська політика із давніх часів.
3) Зла іронія долі. Петлюра з усіх сил захищав єврейську спільноту від погромів, навіть ініціював озброєння їх загонів самооборони, а кремлівські майстри інформаційно-психологічної війни йому причепили ярлик антисеміта… А чомусь нациста Геббельса вважають еталоном чорної пропаганди. Проти комуністів він навіть не фахівець, а так любитель…
4) Цитати:
Лев Давидович ТРОЦЬКИЙ (Бронштейн), у 1918—1925рр. народний комісар військово-морських справ, організатор перемог Червоної армії над білими генералами і усіма ворогами радянської Росії, виступаючи перед більшовицькими агітаторами, що в 1920 році направлялися в Україну, підкреслював: оскільки українське селянство сподівається на Петлюру, то «необхідно бути обережними. Тільки дурень і провокатор без розбору скрізь і всюди буде твердити, що ми воюємо з Петлюрою. Інколи, поки не розбитий Денікін, вигідно розпускати чутки, що радянська влада в союзі з Петлюрою.
Якщо будуть випадки грабежів у Червоній Армії, то їх необхідно звалювати на повстанців і петлюрівців, які влились до Червоної Армії. Радянська влада поступово розстріляє всіх петлюрівців, махновців і повстанців тому, що вони шкідливий елемент, і це буде явним доказом не тільки суворої революційної дисципліни, але й суворої кари за грабіж». (Праці Українського Наукового Інституту. –Варшава, 1932. –С. 150).
А наприкінці свого виступу Троцький сказав ось таке: «… для досягнення наміченої мети всі засоби однаково добрі. Ні на хвилину не забувайте, що Україна має бути радянською, а Петлюра вибитий з пам’яті народу назавжди». (Там само. –С. 150).
Володимир (Зеєв) Євгенович ЖАБОТИНСЬКИЙ – єврейський письменник і публіцист, один з лідерів сіоністського руху; співзасновник держави Ізраїль та його збройних сил: «…ні Петлюра, ні Винниченко, ні решта видатних членів цього українського уряду ніколи не були тими, як їх називають, «погромниками». Хоча я їх особисто не знав, усе ж таки я добре знаю цей тип українського інтелігента-націоналіста з соціалістичними поглядами. Я з ними виріс, разом з ними провадив боротьбу проти антисемітів і русифікаторів – єврейських та українських. Ані мене, ані решту думаючих сіоністів Південної Росії не переконають, що людей цього типу можна вважати за антисемітів».
5) Чомусь коментатори до публікацій про Петлюру забувають про найголовніше: з грудня 1917 р. радянська Росія здійснювала агресивну війну проти держави Українська Народна Республіка. Ця нерівна боротьба завершилася у 1921 р. окупацією і анексією території УНР. Україна визволилася від окупанта тільки 24 серпня 191 р. З 20 лютого 2014 р. Росія знову почала гарячу фазу війни з метою загарбання України. І як виглядають в світлі цих простих фактів коментаторів міркування про Петлюру та Україну за допомогою антиукраїнських «авторитетів»? Кому це вигідно?
Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області
